Хліб чи мораль?
Шарль Мьоллер якось сказав: "Культура - це скоріше мета, якої ми прагнемо, ніж спадок, який потрібно зберігати". Дозволю собі трохи переінакшити видатного католицького вченого. Як на мене, культура - це не лише успадковане нами від предків, а й те, що ми хотіли б долучити до їхнього витвору. Іншими словами, культура має два крила - збереження і примноження. Примноження культури і є мірилом цивілізаційного процесу. Іншого не дано.
Сьогодні лише сліпий не бачить і лише дурень не розуміє, що нашу державу перетворено на зону духовного аутизму, і стратегія розвитку, запропонована владоможцями (й парламентом також), м'яко кажучи, не сприяє ані збереженню, ані примноженню того, що зветься Культурою. Я, звичайно, про Культуру з великої літери, а не про те, що в нас в Україні звикли називати культурою. Всюди лунає: "Важкі часи! Нема грошей! Руїна!" Мимоволі тягне до Булгакова, до репліки професора Преображенського - Шарикову: "Разруха не в клозетах, а в головах! Извините, но если я, если все мы начнем ходить мимо унитаза, у нас в клозете будет разруха!"
Отже, руїна починається в головах, у головах вона має й завершитися. Спочатку слід усвідомити, що культура є образ людини, вона - наслідок її діяльності. А діяльність - то акт, творення. Культура є актом перетворення тимчасового у вічне, пересічного - в унікальне, творення людини, соціуму, вищої технології, способу життя. Людина може існувати, лише перетворюючи природу, створюючи, так би мовити, "іншу природу". Камінь і сосна, нафта і газ існують у природі, а Людина існує в культурі. Якщо є людина, зароджується культура. Лише там, де є культура, людина може стати Людиною. Ми творимо культуру - культура творить нас, обійдені цим процесом випадають з поступу і з пам'яті. Тому проблема сьогоднішніх парламентських слухань - не галузева: це проблема загальнодержавна, загальнонаціональна, проблема того, ким ми ввійдемо до світового співтовариства, - джентльменом чи жебракуватим бомжем або знахабнілим "братаном" з ...
Читать далее