У Росії вже більш ніж півтора року нагнітається антиукраїнська істерія. З нею я зіткнувся вперше, коли з Російського Філософського Товариства мені прийшло запрошення на VIII міжнародну науково-практичну конференцію «Фундаментальні та прикладні проблеми геополітики, геоекономіки, міжнародних відносин, державної безпеки», в тематику якої входили розгляд та обговорення і такого питання [1]: «– Окупаційний фашизм, агресивний антиросійський нацизм і нерівність національностей – парадигма сучасної влади в Україні… – Проблеми та перспективи успішної боротьби Східних регіонів та Криму проти антирусізму, антисемітизму і нацизму Західних регіонів України та окупації ними Києва». Як бачимо, для брехливої російської інтелігенції (точніше «образованщини», як справедливо зауважив Солженіцин) нацистами і бандитами є західні українці, а зовсім не їхні співвітчизники, що насильно нав'язали українцям та іншим народам холопський спосіб життя своєї дуже схильною до фашизму бидлонації [2]. І це, незважаючи на те, що саме російські нацисти і бандити винищили західноукраїнську інтелігенцію і все заможне селянство опісля введення радянських військ на територію Західної України [3]. А також, незважаючи і на те, що, саме, російськомовні фашисти безкарно ґвалтували західних українок під час війни [4] і відловлювали ненавчених військовій справі західних українців [5] (як це раніше робили работоргівці, що полювали на негрів в Африці), щоб заградзагонами гнати їх, як і східноукраїнських «чорносвитників», на забій у перших рядах російської навали на Європу. Мабуть, тому-то інтелігенція і уряд Росії досі не в змозі пробачити Україні не тільки винищення багатьох мільйонів українців (під час війни, голодоморами [6] та в концтаборах) злочинним сталінським режимом, вирощеним на рабському людському гумусі Нечорнозем'я Росії [7], але навіть і виявлені до західних українців підлість та ницість з боку самих психічно інфантильних росіян [8]. Невизнання Росією всіх цих своїх нацистських злодіянь, що фактич ... Читать далее